+
+
+
+ По-перше, я не заперечую сказане
+
+ в цій книзі (
The Wisdom of Crowds, James Surowiecki).
+ Це хороша книга, і Суровецькі спробував знайти відповідь на те ж питання, що й я:
+
“чому натовп може піддатися безумству чи мудрості?”
+
+
+
+ Суровецькі дає відповідь: натовп приймає хороші рішення, коли кожна особа якомога більш незалежна.
+ Він розповідає історію сільського ярмарку,
+ на якому містянам запропонували вгадати вагу вола.
+ Як не дивно, середнє значення
усіх іх здогадок було точнішим, аніж здогадки
кожного окремо.
+ Та ось у чому штука: люди мають угадувати
незалежно одне від одного.
+ Інакше на іх відповідь впливатимуть попередні невірні здогадки,
+ і середне значення значно зміститься.
+
+
+
+ Але... Я не вважаю, що "нехай кожен буде якомога більш незалежним" — це повна відповідь.
+ Навіть генії, яких ми помилково вважаємо найбільш незалежними мислителями,
+ зазнавали глибокого впливу інших. Як казав сер Ісаак Ньютон,
+
“Я бачу так далеко тільки тому, що стою на плечах гігантів.”
+
+
+
+ То яка з ідей вірна?
+ Мудрість полягає в тому, щоб мислити самостійно, чи разом з іншими?
+ Правильна відповідь: "так".
+
+
+
+ Ось що я питаюсь показати в цьому поясненні-дослідженні:
+ як знайти золоту середину між тим, щоб покладатися на інших, і лишатися незалежним —
+ іншими словами, як створити мудру юрбу.
+
+
+
+